Досліджено вплив умов синтезу на молекулярно-масовий розподіл та функціональний склад кополімерів 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну із вищими естерами (мет)акрилової кислоти.

Описано дослідження прищеплення поліпероксидів, у склад яких входить перестерна група, до полімерних поверхонь різної природи.

Запропоновано новий підхід до формування тривимірної сітки наповненого через взаємодію ланцюгів поліакриламіду, прищеплених до поверхні дисперсного пероксидованого наповнювача діоксиду силіцію та макроланцюгів полі-N-гідроксиметилакриламіду. Сітка містить пептидні зв'язки та ковалентнозв'язані частинки наповнювача модифікованого діоксиду силіцію. Після видалення частинок наповнювача утворюються пористі гідрогелі з регульованими фізико-механічними властивостями.

Запропоновано методики формування нових перехреснозшитих гідрогелів на основі поліакриламіду, ковалентно закріпленого на поверхні поліпропілену. Показано можливість регулювання фізико-механічних властивостей одержаних гідрогелів.

Модифіковано пероксидовану поверхню поліпропілену за допомогою методу "прищеплення від" для акриламіду. Визначено оптимальні умови прищеплення поліакриламіду до пероксидованої поверхні поліпропілену з досягненням ступеня модифікації більше 80 - 90 %.

Активовано поверхню поліпропілену із застосуванням гетерофункціонального поліпероксиду з первинно-третинними пероксидними фрагментами. Вивчено вплив висоти нанесеного шару, а також умов обробки (температура, час) на процес формування прищепленого реакційноздатного покриття. Встановлено оптимальні умови пероксидації поверхні поліпропілену, які забезпечують високий ступінь модифікації.

Розглянуто особливості співполімеризації N-[(трет-бутилперокси)метил]-акриламіду з октилметакрилатом. Показано, що в цих системах спостерігаються відхилення від відомого слабоінгібованого механізму співполімеризації пероксидних мономерів.

Розглянуто питання активації полімерних поверхонь з застосуванням плазми, ультрафіолетового й електромагнітного випромінювання, озонування, а також активації даних поверхонь органічними пероксидами та поліпероксидами. Розкрито закономірності кінетики радикальної полімеризації на міжфазній поверхні. Проаналізовано особливості формування полімерних щіток і гідрогелів з використанням пероксидованої поверхні. Охарактеризовано методи формування біосумісних і антибактеріальних шарів на пероксидованих полімерних поверхнях. Увагу приділено проблемі формування пероксидовмісних шарів на міжфазній поверхні полімерних водних дисперсій і латексів морфології "ядро - оболонка". Розглянуто процеси компатибілізації полімерних сумішей з використанням високомолекулярних сполук (універсальних компатибілізаторів).

Індекс рубрикатора НБУВ: Ж620 + К390.1

Рубрики:

Нанотехнології

Виробництво металевих порошків

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено оптимальні умови полімераналогічного перетворення Boc-захищених псевдополіамінокислот на основі глутамінової кислоти та диетиленгліколю в псевдополіамінокислоти з незахищеними первинними аміногрупами. Встановлено часові межі та діапазон концентрацій трифтороцтової кислоти, що забезпечують зняття Boc-захисту аміногруп із виходом вище 95 %.

Запропоновано новий метод синтезу псевдополіамінокислот на основі двоосновних амінокислот через поліконденсацію глутамінової кислоти з диетиленгліколем. Показано, що за умов активування карбоксильних груп кислоти для одержання полімерів лінійної будови необхідно застосовувати трифторацетильний або трет-бутилоксикарбонільний захист аміногрупи.

Вивчено термоліз пероксидних груп зі складу кополімерів у конденсованій фазі. Доведено, що під час термолізу в конденсованій фазі зберігаються основні закономірності термолізу в розчині, притаманні певному типу пероксидної групи. Визначено активаційні параметри термолізу.

Ацилуванням піромелітовим діангідридом первинного аліфатичного спирту та моноалкілового етеру поліетиленгліколю з різною довжиною ланцюгів синтезовано амфіфільні діестери піромелітової кислоти з регульованим гідрофільно-ліпофільним балансом. Завдяки біфільності нові амфіфільні ПАР розчиняються у полярних і неполярних розчинниках та утворюють міцели та міцелярні агрегати, які можуть слугувати нанореакторами синтезу наночастинок срібла.

Пероксидовані полістирольні латексні частинки, які містять ковалентно прищеплений шар емульгатора-ініціатора солі полі(5-трет-бутилперокси-5-метил-1-гексен-3-ін-альт-малеїнової кислоти), використано як пікерінг-стабілізатори для одержання пероксидованих пікерінг-емульсій олія - вода, на основі яких радикальною кополімеризацією сформовано ковалентно зшиті колоїдосоми. Досліджено залежності стабільності пікерінг-емульсії від pH дисперсійного водного середовища та структури колоїдосом від умов синтезу.

За допомогою рефрактометричного та спектрофотометричного методів досліджено рівноважну солюбілізацію толуолу та модельних барвників у водних міцелярних системах, створених на основі нових поверхнево-активних полімерів - псевдополі(амінокислот). Проаналізовано особливості солюбілізувальної дії псевдополі(амінокислот) як полімерів блочного типу, що містять поліетери діолів в основному ланцюзі. Встановлено концентраційні межі ефективної солюбілізації у водному середовищі ліпофільних барвників судану III і куркуміну та сформульовано рекомендації щодо синтезу нових полімерів для покращання солюбілізувальної дії.

Одержано псевдополі(амінокислоти) - поліестери складної архітектури на основі природних амінокислот і поліетиленгліколів, здатні до самоорганізації за рахунок їх колоїдно-хімічних властивостей. Нові поліестери можуть бути матеріалом для створення нових систем контрольованої цільової доставки та пролонгованого виділення лікарських засобів нового покоління.

Розроблено новий метод синтезу амфіфільних поліестерів псевдополіамінокислот на основі природних двоосновних амінокислот і діолів реакцією естерифікації Стегліха. Досліджено особливості реакції поліестерифікації Стегліха та встановлено оптимальні умови для синтезу поліестерів. За визначених умов поліестерифікація за реакцією Стегліха відбувається з високими виходами з утворенням псевдополіамінокислот з молекулярною масою до 20 000 Да.

Встановлено, що структура макромолекулярного ланцюга амінофункційних поліестерів псевдополіамінокислот (ППАК) впливає на величину їх поверхнево-активних властивостей. ППАК з регулярним чергуванням гідро- та ліпофільних фрагментів у структурі макромолекули мають найвищу здатність до пониження поверхневого натягу їх водних дисперсій. За концентрацій, близьких до ККМ, макромолекули ППАК утворюють у водному середовищі стабільні міцелярні структури. Такі міцелярні структури можна використовувати для конструювання полімерних систем доставки ліків.

Обгрунтовано чинники, що надають змогу одержувати стабільні полімерні дисперсії у воді нових амфіфільних поліестерів на основі поліетердіолів як гідрофільних фрагментів і N-ацилпохідних глутамінової кислоти як ліпофільних фрагментів. Встановлено залежність стабільності одержаних дисперсій від структури макромолекули та молекулярної маси поліоксиетильованих фрагментів у їх складі. Макромолекули нових псевдополіамінокислот за своїми колоїдно-хімічними та медико-біологічними параметрами можна використовувати для конструювання полімерних систем транспорту терапевтичних засобів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г712.725

Рубрики:

Блок- і прищеплені полімери

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ